Виступ на засідання шкільного методичного об’єднання природничо-математичного циклу
Підвищення рівня правової
освіти молоді –
необхідна умова
перетворення України
у справжню правову державу
Вчитель фізики і астрономії Р.М.Школьна
Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Актуальність проблеми правової освіти та виховання на сучасному етапі зумовлена тим, що однією із сторін всебічного розвитку особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, добре працюючи або навчаючись, порушує норми моралі чи законів.
Великого значення набувають правове виховання і правова освіта. Зараз особливо актуальним є питання про зміцнення громадянської позиції кожного, про виховання високої правової культури громадян. Система правового виховання, що створена в нашій школі дієва і розглядається як частина загальноосвітньої підготовки учнів.
Тому одним з основних аспектів правовиховної роботи навчального закладу є формування у школярів культури поведінки.
Правова освіта передбачає реалізацію таких завдань:
1. Формування в дітей і підлітків правової культури та активної життєвої позиції щодо реалізації прав і свобод людини.
2. Засвоєння учнями основних правових знань, норм і правил співжиття в суспільстві.
Вирішуючи ці завдання школа забезпечує різні види діяльності в виховній роботі: різноманітні гуртки, спортивні секції, правові тижні, максимально сприяючи розвитку та самовизначенню особистості. Вирішення поставлених завдань можливе в атмосфері доброзичливості, довіри, співпраці, відповідальності на всіх рівнях шкільного педагогічного та учнівського простору. А також вбачає кінцевий результат - це всебічно гармонійно розвинений випускник, який має міцні знання з основ наук та є висококультурною, духовно багатою особистістю.
Здійсненню правової освіти допомагає проведення виховних годин та правових тижнів. Ефективним чинником правового виховання є групова свідомість, яка визначається стійкістю інтересів колективу. Таке виховання є можливим з группами. Воно набагато ефективніше, ніж індивідуальне, бо в групах відбувається не лише навчання, а й передача позитивного досвіду від одних членів групи іншим.
Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури — політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес, оскільки всі правові явища оцінюються свідомістю не лише правовою, але й моральною, будь-які порушення законних приписів розглядають як аморальні. Правова культура впливає на моральну культуру, слугуючи необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина.
Практично єдиним показником правової культури особистості є її правова активність (як внутрішня, так і зовнішня). За переконанням М.В. Цвік, В.Д. Петришин, внутрішня правова активність виявляється у цілковитій впевненості у необхідності застосування правових норм, у їх справедливості. Зовнішня правова активність особи виявляється у практичній діяльності особи щодо визначення законності [3].
У науковій літературі виділяють такі завдання правового виховання:
інформування учнів про закони та їх тлумачення (розуміння),
доведення до учнів їхніх прав та обов'язків, які випливають із цих законів;
формування правової свідомості, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення людини до правових норм, зумовлюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;
нетерпиме ставлення осіб до правопорушень і злочинів [4, с. 11].
Основні цілі правового виховання в нашій країні — навчити дітей правових знань, прав та обов’язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобод людини. Враховуючи найважливішу роль права в громадянському суспільстві, кожному громадянину необхідно знати, як функціонує держава, як впливають на особу закони держави, як громадяни можуть впливати на політику і життя своєї громади і держави в цілому.
Для цього в школах вводиться проведення виховних годин та правових тижнів, які сприяють вихованню у школярів поваги до переваги правових засад у суспільстві. Такі заняття можуть бути частиною навчального курсу або відбуватися як гурткові, клубні тощо. Їх завданням є розвиток умінь, навичок, усвідомлення дітьми цінностей і принципів, на яких базується правова система шляхом систематичного навчання і виховання із застосуванням інтерактивних методик [1, с. 20].
Отже, участь школярів у навчально-виховній програмі дозволяє:
— отримати знання про право та державу, про права й обов’язки громадян у конституційній демократичній державі;
— сформувати правову культурі особистості, підвалиною якої є повага до прав і свобод людини, до демократі як основи державного устрою;
— оволодіти практичними навичками, необхідними кожній людині для життя в сучасному суспільстві;
— розвинути бажання і здатності брати участь у громадському житті.
Це отриманий в процесі інтерактивного навчання системний досвід, з якого в учнів формуються нові знання, навички та відносини, необхідні для ефективного реагування на правові та юридичні питання в умовах складного та швидкозмінного суспільства. правове виховання сучасної школи є унікальним поєднанням змісту і методики: учні отримують інформацію про закони, правову систему, свої права та обов’язки шляхом освітніх стратегій, котрі сприяють реалізації кооперативного (колективно-розподіленого) навчання, розвитку критичного мислення і позитивної взаємодії між молоддю і дорослими людьми [3, с. 28].
Необхідність проведення та вдосконалення правового виховання в сучасній загальноосвітній школі пояснюється тим, що воно сприяє розвитку: міцної бази знань у галузі права й політики (прав людини і демократії); уміння критично мислити і спілкуватися з людьми; позитивного ставлення до громадянських дій та ініціатив і верховенства права; бажання й здатності брати участь у суспільному житті [4, с. 9]. Всі ці знання роблять людину компетентним громадянином. Дає можливість учням використовувати свої правові знання і розуміння правової системи в практичних ситуаціях, з якими вони стикаються в повсякденному житті [5, с. 56].
Розвиток критичного мислення та вміння спілкуватися з людьми сприяє розвитку в учнів навичок критичного мислення. Ці навички потребують ретельного аналізу висловлювань і позицій. Для того щоб люди могли відповідально та ефективно брати участь у демократичному управлінні державою, необхідно виробляти в них стратегії об’єктивного, сумлінного та конструктивного ставлення до питань і рішень, що торкаються їхнього громадського та приватного життя.
У процесі взаємодії під час навчально-виховного процесу на рівні учень-учень та вчитель-учень школярі вчаться досліджувати поставлені проблеми, чітко і в стислій формі висловлювати свої думки, дискутувати, поважати погляди інших. Вони вчаться приймати виважені рішення з урахуванням можливих особистих і громадських наслідків та усвідомленням своєї власної громадянської та моральної відповідальності.
Існує кілька підходів до введення права у навчально-виховний процес шкіл України:
1. Використання подій, що мають відношення до права: державних, професійних та регіональних свят, що дає можливість привернути увагу до важливості вивчення права. Вчителі можуть запрошувати юристів до участі в класних та шкільних виховних і навчальних заходах: дебати з правової тематики, конкурси з проведення ігрових судів, конкурси творів, есе, плакатів з проблем права, зустрічі з представниками громадськості з питань вирішення проблем життя даної місцевості.
2. Спеціальний навчальний блок або курс з правознавства. Це є найбільш ефективним шляхом поширення правових знань. Він може бути обов’язковий або факультативний.
3. Включення окремих уроків або занять правознавчого спрямування в існуючі навчальні програми на рівні різних класів.
Головне завдання правового виховання та навчання — це зацікавити учнів правознавством, озброїти їх умінням діяти в життєвих ситуаціях відповідно до вимог законів, закласти основи правових та громадянських знань, забезпечити оволодіння найбільш важливими поняттями та термінами, виробити в них навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, що стосуються неповнолітніх, сформувати позитивне ставлення до участі в житті суспільства [2, с. 21].
Завданнями правового навчально-виховного процесу є:
1) ознайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, прищепити інтерес до права та мотивувати його застосування;
2) виховувати в учнів правову культуру, активну громадянську позицію, навчити їх діяти в різних життєвих ситуаціях у відповідності з нормами права, аналізувати з правової точки зору процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві, використовувати правові знання та навички поведінки для реалізації і захисту своїх прав;
3) сприяти формуванню у дітей розуміння фундаментальних принципів і цінностей, таких як права людини, демократія, правова держава тощо, що складають основу демократичного суспільства в Україні;
4) розвинути базові навички, включаючи критичне мислення, рефлексію, уміння розмірковувати, спілкуватися, спостерігати, розв’язувати проблеми [6, с. 25].
Особливістю сучасного правознавчого навчально-виховного процесу є застосування інтерактивних методів роботи: мозкового штурму, дискусії, групового та індивідуального аналізу правових ситуацій, взаємонавчання; імітації спрощених судових засідань, навчальної мозаїки, рольових ігор, моделювання тощо. Кожний з навчально-виховних заходів передбачає різні види пізнавальної, розумової та учбової активності учнів. Існує можливість використовувати в навчанні та вихованні дітей ресурси громади: запрошувати фахівців, які мають безпосереднє відношення до права — суддів, адвокатів, міліціонерів, працівників державних служб тощо, активне співпрацювати з батьками, організовувати позашкільну діяльність учнів.
Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, соціальними відносинами і правовою системою.
Список використаної літератури.
1. Євтушенко Р. Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави / Р. Євтушенко // Історія України. – 2003. - № 9. – С. 18 – 25
2. Запорожан І. Правовиховна робота на уроках / І. Запорожан, М.Фіцула // Початкова школа. – 1996. - № 6. – С. 22 – 24
3. Зорнік Т. формування громадянської свідомості учнів під час вивчення правознавства / Т. Зорнік // Історія України. – 2003. - № 7. – С. 27 – 31
4. Короткова Л. Правознавство – дисципліна обов’язкова / Л. Короткова, О. Вихров // Рідна школа. – 1996. – № 3. – С. 55 – 57
5. Куксенко С. Створення позитивної мотивації навчальної діяльності школярів під час вивчення правознавства / С. Куксенко // Історія України. – 2002. - № 47. – С. 25 – 27
6. Марченко М. Організація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення правознавства / М.Марченко // Історія України. – 2003. - № 1. – С. 24 – 27
|